|
|
|
|
УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ
1.Роль рішення в діяльності менеджера Діяльність будь-якого керівника пов'язана з виконанням управлінських функцій. Ця діяльність реалізується у формі розпорядження, ділової бесіди, інструкції й ін. Розробляють рішення фахівці, а тих, хто ці рішення оцінює, називають експертами. Велику роль у розробці і реалізації окремих сторін рішень відіграють консультанти, яких запрошують на постійній або тимчасовій основі в організацію з консультаційних фірм або провідних компаній. Особи, наділені правом приймати рішення або їх реалізувати, називаються суб'єктами рішення. Це можуть бути фізичні особи (окремі громадяни) або представники юридичних осіб (посадові особи: директор, головний економіст і ін.). Рішення — це результат розумової діяльності людини, що приводить до якого-небудь висновку або до необхідних дій, наприклад, повна бездіяльність, розробка якої-небудь дії або вибір дії з набору альтернатив і його реалізація. Рішення може бути спрямоване на досягнення разових результатів, на створення та підтримку постійних процесів, на припинення якої-небудь діяльності. На розробку і реалізацію рішень впливають безліч факторів, у тому числі особистісні якості людини, відносини в його родині, релігія й ін. (Рис. 1). Основний вид рішення — управлінське рішення, здійснюване лінійними і функціональними керівниками. Управлінське рішення — це результат колективної творчої праці, воно завжди носить соціальний, суспільний характер; навіть коли керівник один розробляє рішення, та колективний інтелект неявно впливає на цей процес. Рішення може прийматися людиною в трьох основних системах: технічної, біологічної і соціальної. СИСТЕМА - це об'єкт, що є множиною елементів, які знаходяться в раціональних взаємовідносинах і взаємозв'язках між собою, характер яких спрямований на отримання певного сфокусованого корисного результатові, і утворюють єдність, межі яких задаються межами управління. Технічна система включає устаткування, комп'ютери й інші працездатні вироби, що мають інструкції для користувача. Набір рішень у технічній системі обмежений і наслідки рішень зазвичай визначені. Наприклад, порядок включення комп'ютера і роботи з ним. Такі рішення носять формалізований характер і виконуються в строго визначеному порядку. Біологічна система включає флору і фауну планети, у тому числі відносно замкнуті біологічні підсистеми, наприклад, мурашник, людський організм і ін. Набір рішень у біологічній системі також обмежений через повільний еволюційний розвиток тваринного і рослинного світу. Проте наслідку рішень у біологічних системах часто виявляються непередбаченими. Наприклад, рішення лікаря, зв'язані з діагностикою нових хвороб пацієнтів У таких системах необхідна розробка декількох альтернативних варіантів рішень і вибір кращого з них по яких-небудь ознаках. Професіоналізм фахівця визначається його здатністю знаходити надійну інформацію, використовувати відповідні методи розробки рішення і вибирати краще з альтернативних рішень. Соціальна (суспільна) система характеризується наявністю людини в сукупності взаємозалежних елементів. Набір рішень у соціальній системі характеризується великою розмаїтістю в засобах і методах реалізації. Це порозумівається тим, що головним об'єктом керування є людина як особистість з високим темпом зміни свідомості, а також широтою нюансів у реакціях на однакові й однотипні ситуації. Люди — найбільша цінність в організації, у той же час вони найменш передбачувані у вчинках, реакціях, рішеннях. Професіоналізм фахівця, що розробляє або реалізує рішення, визначається його здатністю створити стимулююче середовище для виконання рішення. Управлінським (УР) - рішення, прийняте системі і спрямоване на: • стратегічне планування; • керування управлінською діяльністю; • керування людськими ресурсами; • керування виробничою й обслуговуючою діяльністю; • формування системи керування компанії (методологія, структура, процес, механізм); • управлінське консультування; • комунікації з зовнішнім середовищем. УР — це творча, вольова дія суб'єкта керування на основі знання об'єктивних законів функціонування керованої системи й аналізу інформації про її функціонування, що складається у виборі мети, програми і способів діяльності колективу з дозволу проблеми або зміні мети. Термін «управлінське рішення» вживається в двох основних значеннях: як процес і як явище. Як процес УР — це пошук, угруповання й аналіз необхідної інформації, розробка, затвердження і реалізація УР. Як явище УР — це план заходів, постанова, усне або письмове розпорядження і т.п.
2. Сутність, зміст і форми управлінських рішень.
Для прийняття управлінських рішень необхідні чотири основні елементи. По-перше, ознакою рішення є наявність вибору, коли особа, що приймає рішення, має кілька варіантів можливого рішення. По-друге, вибір має бути свідомим, тобто базуватись на мислительном процесі. Інстинктивний акт чи необдумана, імпульсна дія не є рішенням. По-третє, вибір має бути орієнтованим на одну чи кілька цілей, тобто завжди потрібно знайти відповідь на запитання “Чого ми повинні досягти в результаті реалізації рішення?”. По-четверте, вибір повинен завершуватися дією, тобто рішення як суб’єктивний мислячий акт і акт волі повинен викликати ланцюг цілеспрямованих дій по його здійсненню. Саме цей елемент нерідко призводить до того, доводиться переглядати рішення, оскільки реалізація початкового варіанту буває ускладненою чи нереальною. Таким чином, рішення – це свідомий вольовий акт вибору із можливих альтернатив досягнення певної цілі найбільш раціонального варіанту з точки зору визначених критеріїв і його реалізація у практичній діяльності. Зміст рішення може бути методологічним, економічним, організаційним, соціальним. Методологічний зміст рішення дозволяє виділити певні етапи. Кількість етапів може бути різною і залежить від потрібного ступеня деталізації процесу підготовки, розробки і реалізації рішення. Для чого потрібен поділ на етапи? Розподіл на етапи дає змогу удосконалити розробку управлінських рішень, збір і розробку інформації на різних етапах, впроваджувати механізацію і автоматизацію, раціонально використовувати управлінську працю. Методологічний зміст рішення розкриває технологію розробки управлінських рішень, яка являє собою певну сукупність етапів, стадій, робіт, операцій, методів розробки і їх реалізації. Важливо відмітити, що єдиної точки зору серед економістів щодо технології прийняття і реалізації управлінських рішень немає. Однак, більшість із них підкреслює необхідність раціонального поєднання у процесі розробки управлінських рішень різних моделей, логічних суджень, інтуїції, яка базується на знаннях і досвіді керівника. Прерогатива вибору тієї чи іншої технології розробки управлінських рішень залишається за керівником. Останній при цьому має враховувати не тільки складність і значимість завдання, але і такі елементи: терміновість, можливість проведення досліджень, наявність дослідних даних, співвідношення керованих і некерованих факторів тощо. При вирішенні складних завдань, і, особливо, тих, реалізація яких може вплинути на ефективність діяльності організації, технологія значно ускладнюється. При вирішенні простих завдань використання всіх етапів і стадій типової технології є необов’язковою.
3. Цільова орієнтація управлінських рішень
Пріоритет мети при РУР Весь процес розробки і реалізації УР повинний бути орієнтований на досягнення запланованої мети Технології РУР — це мистецтво, майстерність і уміння керівника здійснювати управлінський вплив на персонал для досягнення загальних і ключових цілей організації. Технології РУР включають: · методи і засоби збору й обробки інформації; · прийоми ефективного впливу на персонал; · принципи, закони і закономірності організації і керування; · системи контролю. Основу даної технології складає бізнес-план, що складається як для організації, так і для кожного її працівника. На відміну від технократичних технологій (у машинобудуванні, металообробці і т.п.) технології РУР не є детермінованими, тому що її об'єктами є людина, група людей, колектив й ін До складу технологій РУР входять цільові технології (ЦТ) РУР і процесорні (ПТ). Процесорні технології обслуговують цільові, будучи стосовно них інструментарієм. Цільові включають ініціативну-цільову, програмно-цільову і регламентну технології. ЦТ — це технологія, побудована на пріоритеті цілей над ситуаціями. ЦТ орієнтує рішення на досягнення мети, а не на усунення впливів, збурень. Основним предметом ЦТ є ціль. Ціль організації — це бажаний і можливий для організації, необхідний і прийнятний для суспільства процес (явище). Як процес ціль відбиває прийняту в організації тенденцію розвитку, наприклад, «Максимальне задоволення інтересів і потреб клієнтів у туристичних послугах». Як явище ціль визначає кінцеву стадію створення якого-небудь продукту, наприклад, «Побудувати і ввести в експлуатацію багатоповерховий гараж на 120 легкових автомобілів до кінця 2000 р.». Ціль може розділятися на більш дрібні (ієрархія цілей), кожна мета повинна формувати не менш двох задач. У свою чергу складні задачі можуть бути представлені у виді двох основних схем (Рис. 2). При реалізації ЦТ розрізняють солідарне і пропорційне авторство. Солідарне авторство — це рівні права керівників і виконавців на всю програму виконання завдання і результати. Пропорційне авторство — це права на всю програму і результати завдання або частини їх, обумовлені співвідношеннями витрат (матеріальних, інтелектуальних і ін.) всіх учасників, що приймали участь у програмі. Ініціативно-цільова технологія базується на видачі завдань без указівки засобів і методів їхнього виконання і розрахована на ініціативного і професійного виконавця. Ініціативна-цільова технологія передбачає розробку керівником тільки кінцевої цілі завдання для працівника або групи, а також терміну виконання (Твик) без указівки механізму її досягнення (Рис. 3). При цьому ціль може бути не досягнута за якимись причинами (крива 1), може бути досягнута в передбачений термін або раніш (крива 2), може бути досягнута за межами встановленого терміну (крива 3). Основні умови використання даної технології: · штат працівників організації або її підрозділів не більш 10 осіб.; · час виконання завдання не повинний перевищувати одного місяця з для його видачі; · високий професіоналізм персоналу або велика довіра до нього з боку керівника; · виробництво нових товарів, послуг, інформації або знань; · наявність стійких неформальних відносин у колективі. Для даної технології ефективна лінійна схема організаційних відносин. Програмно-цільова технологія полягає у видачі для виконання завдань (цілей, задач) із указівкою засобів, методів і часу їхнього виконання, маються вказівки про зовнішній або внутрішній контроль проміжних станів цього виконання. Професіоналізм виконання завдання визначається кваліфікацією керівника, що видав завдання, а кваліфікація виконавця відіграє вторинну роль. Програмно-цільова технологія (ПЦТ) гарантує досягнення мети (Рис. 4). Застосування ПЦТ може привести до трьох основних результатів: • досягненню мети в заданий термін при прийнятних відхиленнях від заданих проміжних значень; • досягненню мети в заданий термін при істотних відхиленнях від заданих проміжних значень; • стійкому недосягненню мети в заданий термін. Дана технологія передбачає розробку керівником цілей керування, засобів і методів їхньої реалізації, а також термінів і станів проміжних значень процесу. Якщо яке-небудь задане проміжне значення не досягнуте, то на його виконання виділяються додаткові ресурси, якщо задане проміжне значення перевершує заплановане, то частина ресурсів переводиться на інші нестатки і при цьому мета буде досягнута в передбачений термін. Програмно-цільова технологія базується на сучасних знаннях, економіко-математичних методах і інформаційних технологіях. Досягнення мети управління гарантується з високим ступенем імовірності. Дана технологія формує керування по попередженню. Основні умови застосування даної технології: • штат працівників не повинний перевищувати 1000—1500 чоловік; • час виконання завдання не повинний перевищувати 1 року з дня його видачі; • визначеність і приступність управлінських і виробничих ресурсів; • явно виражений поділ управлінської і виробничої праці; • випуск серійної і масової продукції протягом тривалого часу; • великий обсяг типових процедур, ситуацій і рішень. Для даної технології ефективна кільцева схема організаційних відносин. Регламентна технологія Ця технологія полягає у видачі для виконання завдань (цілей, задач) із указівкою засобів і їхніх можливих обмежень, рекомендованих методів і орієнтованого часу їхнього виконання. Технологія передбачає наявність жорсткого контролю процесу наближення до мети. Професіоналізм виконання завдання визначається кваліфікацією керівника, що видав завдання, і виконавця. Мається на увазі твердий контроль за позитивною динамікою процесу виконання завдання (Рис. 5). Регламентна технологія може привести до: • досягненню відчутних позитивних результатів від самого процесу виконання мети — крива 1 на мал. 2.7; • відсутності істотних позитивних результатів протягом прийнятного часу (топтання на місці) — крива 2. Регламентна технологія передбачає розробку керівником кінцевої мети керування і стратегій при можливому обмеженні різних ресурсів (матеріальних, людських, фінансових і т.д.). При цьому мета буде обов'язково досягнута, але в терміни, заздалегідь важко визначні. Досягнення мети гарантується тільки при жорсткому внутрішньому або зовнішньому контролі ходу процесу реалізації поставлених цілей. Основні умови використання даної технології: • штат виконавців, у тім або іншому ступені притягнутих до виконання мети, повинний бути не менш десятка тисяч чоловік; • час виконання мети або складових її задач не повинний бути точно задано (важливий сам процес досягнення мети); • можливо істотне і непрогнозоване обмеження ресурсів (фінансових, технологічних, сировинних і ін.); • інноваційний і тривалий характер розробок; • орієнтований час досягнення мети — понад 1 рік. Дана технологія базується на статистичних методах, теорії розмитих нескінченносте, теорії розробки рішень в умовах невизначеностей. Авторство на програму й отримані результати належить керівникові і виконавцеві. Структурами керування, що рекомендуються, є лінійно-функціональна, продуктова і структура, орієнтована на споживача. Таблиця 2.1. Пріоритети цільових технологій РУР
4. Системний підхід у прийнятті управлінських рішень
Елементи системного підходу У практиці управлінської діяльності мається великий спектр рішень, результати виконання яких або виправдали чекання їхніх ініціаторів, або не виправдали. Підвищити імовірність одержання очікуваного результату дозволяє системний підхід до РУР. У загальному системний підхід — це один з методологічних напрямків сучасної науки, зв'язане з представленням, вивченням і конструюванням об'єктів як систем. Система - це об'єкт, що являє собою деяку множину елементів, які знаходяться в раціональних взаємовідносинах і взаємозв'язках між собою, характер яких спрямований на отримання певного сфокусованого корисного результату, і утворюють єдність, межі яких задаються межами управління. Прикладом системи є невелика ремонтна артіль, оснащена гарною технікою й інструментом, у якій працює дружний працьовитий колектив. Основний елемент системи — людин, його інтереси і потреби. У системі немає зайвих елементів і зв'язків. Наприклад, черга в магазині не є системою, тому що всі її учасники — зайві один для одного. Таким чином, системний підхід включає аналіз і синтез об'єкта керування, у тому числі управлінського рішення. Основні задачі системного підходу: • розробка концептуальних (змістовних і формальних) засобів представлення досліджуваних об'єктів як систем; • побудова узагальнених моделей систем і моделей різних класів і властивостей систем, включаючи моделі динаміки систем, їхнього цілеспрямованого поводження, розвитку, ієрархічної будівлі, процесів керування й ін.; • дослідження методологічних основ різних теорій систем. Системний підхід не має фіксованої предметної області. Він формує характер, напрямок і стиль наукового мислення при дослідженні якого-небудь процесу. При системному підході виходять з того, що специфіка складного об'єкта (системи) не вичерпується особливостями складових його елементів, а базється насамперед у характері зв'язків і відносин між ключовими елементами. Системний підхід може плідно застосовуватися при аналізі процесу формування УР. УР є одним з елементів об'єктивного світу, воно створює умови для реалізації основних потреб суспільства в прибавочному продукті, керуванні й організації, безпеці і стабільності. Результати УР кожної організації повинні наближати суспільство до глобальної мети керування. Немає такої організації, що могла б відокремитися від суспільства Вимоги системного підходу Системний підхід характеризується розглядом взаємозв'язку і взаємозалежності елементів внутрішнього і зовнішнього середовища РУР. Основні вимоги системного підходу зводяться до наступного: • відповідність цілей компанії цілям об'єднання, галузі і суспільства; • відповідність цілей підрозділів і груп компанії загальну її цілям (усі повинні «гребти» в одну сторону); • на першому плані вимірювані цілі, далі — у загальному виді; • реалізація кожної мети оцінюється її ефективністю (економічної, організаційної, ідеологічної і т.д.); • кожна здійснена мета повинна наближати виконання більш великої (перспективної). • наявність у компанії необхідних елементів і процесів, що характеризують її як організацію: ієрархія взаємозалежних цілей соціального і технократического характеру, ієрархія глобальних, стратегічних, тактичних і оперативних цілей, структура виробництва і керування, технологія виробництва і керування, технологічне забезпечення, персонал, що випускається продукція. • наявність в об'єднанні необхідних елементів і процесів для скоординованої роботи вхідних у нього компаній; • наявність у суспільстві інституціональних елементів і процесів для ефективної роботи компаній — банків, страхових агентств, фондів, консультаційних фірм і ін. (стимулюючої системи оподатковування, ефективних законів про організації — створенні, функціонуванні, перетворенні і ліквідації). Процедури системного підходу Існують відпрацьовані процедури для реалізації системного підходу при розробці і реалізації УР, серед них: 1. Виділення найбільш важливих (пріоритетних) елементів або процесів при РУР: • пріоритети в технічній сфері діяльності (прибуток, ставка кредиту, обсяг продажів, якість і ін.). Визначення орієнтації або на кінцеву продукцію, або на процес її одержання (наприклад, орієнтація на диплом або на одержання знань); • пріоритети в біологічній сфері діяльності (здоров'я, харчування, відпочинок, житло й ін.); • пріоритети в соціальній сфері діяльності персоналу, колективу і суспільства (самовираження і самопрояв, інформація, спілкування, керування й організація й ін.). Орієнтація на споживача, його потреби й інтереси. 2. Виділення елементів другого рівня в технічній, біологічній і соціальній сферах діяльності, що можуть уплинути на РУР, щоб акцентувати увага на головному і не поглиблюватися в дріб'язку (до речі, дріб'язку потрібно знати!). 3. Кожен елемент або процес першого рівня варто розглядати з урахуванням його історії (з чого починалося і до чого прийшло). 4. Коректування й узгодження елементів і їхніх пріоритетів, необхідних для РУР. 5. Наближення процесу рішення проблем до джерел інформації про їхнє виникнення і розвиток. | |||||||||||||||||||||||
|
...........................................................................................................................................................................................................................
© Приймак Василь Михайлович З
питань веб-дизайну звертатися за адресою [E-mail]. |
